Розпустилась вербонька край села уночі,
Виряжала мати сина до походу, плачучи.

Приспів:

Пролетарю, слався!
Славою поквітчайся,
Слава на весь світ!

Цвіти, цвіти, вербонько, на ввесь край,
Не плач, не плач, матінко, додому чекай!
Не хилися, вербонько, низенько додолу,
Іде синок битися з ворогом за волю!
Як верба осипеться, без листя буде,
Тоді к тобі, матінко, синок прибуде.
Прибуде додому з червоних він лав,
Де орден червоний за храбрість придбав!
Так цвіти ж, вербонько, цвіти, процвітай,
Радій, стара матінко, — День Волі настав.