Українські народні пісні

СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ, І ТИ, ЯСНА ЗОРЕНЬКО

(Пісня про О. В. Суворова)

Світи, місяченьку,
І ти, ясна зоренько,.
Освіти доріженьку
Од нового гробика!
Як у тому гробику
Лежить наш батенько,
В головах горять
Золотії лампадоньки,
А з боків горять
Свічки воску ярого,
У ногах стоїть
Молодий козак,
Стоїть богу молиться,.
Сльози проливаючи,
Про кончину батенька;
Славного Суворова:
Ти прокинься, батеньку,
Устань, наш рідненький,
Подивись на армію,
На солдатську гвардію!
Як у тій у армії,
У солдатській гвардії,
У похід збираються,
З рідними прощаються,
З рідними прощаються,.
Плачуть-розливаються.
Нема з нами батенька,
Славного Суворова.
Як він нам наказував:
«Хоробрі мої воїни,
Ви-бо, всі солдатоньки,
Славні мої братіки!
Ви не бійтесь холоду,
Не лякайтесь голоду,
Ви не бійтесь, братіки,
Лиходіїв капосних!»
І вклонявсь солдатам
Він головою сивою,
І пішли солдатики
З піснею веселою;
Пішли та збиралися
На гори крутії,
Головою чіплялися
За хмари зловіснії;
Через Чортів міст
Та не перекинулись,
На зиму незважаючи,
Вітру не лякаючись,
Одну думу думали —
Гнать лютого ворога!
І з тобою, батьку,
З ворога ми тішились,
І завжди-то з радістю
Ми на всю Русь-матінку
Славили Суворова,
Прославляли піснями.
Вічно будуть згадувать
Вороги заклятії
Воїна хороброго,
Нашого Суворова!

Походження та примітки

СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ, І ТИ, ЯСНА ЗОРЕНЬКО (Пісня про О. В. Суворова).

Записано в 1868 р. відомим музикознавцем П. П. Сокальським від старих солдатів військової команди в м. Кременчук, Полтавської обл. Друкується за газетою «Радянське мистецтво», К., № 17. 1950.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті