Українські народні пісні

СЕМЕН ПАЛІЙ І МАЗЕПА
Українська народна пісня

Шведського року, нещасливого літа,
Не одна-то душа християнська безневинно пішла з сього світа.
То тогді-то у городі у Лебедині
Царі і князі великим всі дивом дивували,
Один до єдиного словами промовляли:
«Про що то, панове,
У землі християнській
Не стало порядку ставати?»
«Про то, панове,
Що стали бусурмани християн братами називати».
«Хто ж теє зачинав?»
«Начинав теє проклятий Мазепа,
Як Іскру й Кочубея безневинно
Сам з сього світа зогнав,
Семена Палія на Сибір завдав».
То царі і князі один до єдиного словами промовляли,
Да Семена Палія
З Сибіру на Москву висилали.
Скоро-то став Семен Палій
Великим постом, весняною погодою
До білого царя на столицю прибувати,
То світ праведний государ велику радість має,
Що до себе великого лицаря
Семена Палія у гості сподіває.
То Мазепа тогді як почув,
Що його, проклятого Мазепу, лихо догоняє,
До короля шведського такі речі промовляє:
«Королю шведський, добродію,
Найясніший мій пане!
Чи будем[о] ми більше города Полтави доставати,
Чи будем[о] з-під города з-під Полтави утікати?
Бо не дурно Москва стала нас кругом оступати!
Бо в Семена Палія
Хоч і невеликеє військо охотнеє,
Тільки одна сотня,
А буде нашу тисячу гнати й рубати,
Буде нам, великим панам, великий страх завдавати».
То король шведський теє зачуває,
Словами промовляє:
«Мазепо, безумная главо!
Чи у мене військо не збройне?
Чи у мене військо не панцирне?
Да я ще тую Москву могу сікти й рубати,
Ще не зарікаюсь у білого царя й на столиці побувати».
Скоро став Палій Семен
На святого отця Миколая
Із Шереметом Борисом Петровичом
Під Полтаву прибувати,
То став король шведський із Мазепою тайно втікати,
На царських людей вдаряти;
Много царських людей побивали,
А у городі у Батурині
Мужиків да жінок
Упень сікли да рубали,
Церкви палили, святості да ікони під ноги топтали.
Плоти справляли,
На той бік Дніпра утікали.
То Семен Палій
Під Полтаву прибуває,
Січе й рубає,
На всі сторони, як полову, метає,
До Дніпра прибуває,
На той бік Дніпра поглядає,
Що король шведський із Мазепою на тім боці Дніпра походжає.
То він-то мечем махає,
Словами промовляє:
«Помоли ти, Мазепо, за мене бога, що я тебе не догнав —
Альбо б посік, альбо порубав,
Альбо живйом на вічну каторгу завдав!»
Земле, земле християнська,
Єгда ти була смутками і печальми наповнена,
Не знала, де родина об родині промишляє.
Дай, боже, честь і хвалу
Світ праведному государю
Да й Семену Палію,
Превеликому пану,
Що не дав шведу християн на поталу!
Ой дай, боже, усім християнам
Многія літа,
До щасливого прожитія у сім світі!

Походження та примітки

СЕМЕН ПАЛІЙ І МАЗЕПА.

Записано в 30-х роках XIX ст. відомим вченим-славістом І. І. Срезневським в Новомосковському районі, Дніпропетровсько обл. Друкується за зб. М. О. Максимовича «Сборник украинских песен» стор. 88—91.

Дума відома в цьому єдиному запису. Вона належить до найвидатніших народних творів початку XVIII ст. Окремі дослідники висловлювали сумнів щодо її достовірності. Дума цікава, як зазначив ще Максимович, «поглядом народним на Палія і Мазепу: першому — все добро і вся слава; другому — все зло та неслава!».

Шведського року, нещасливого літа — заспів думи, який вказує на час подій — 1709 р., коли шведські загарбники при допомозі зрадника Мазепи захопили значну територію України.

У городі у Лебедині царі й князі великим всі дивом дивували. Ці слова свідчать про перебування керівництва російського війська в м. Лебедин; в цьому районі пролягав шлях російських військ у 1709 р. до Полтави через Охтирку.

Іскра і Кочубей — полтавський полковник Іван Іскра і генеральний суддя Василь Кочубей повідомили Петра I про ворожі дії Мазепи, але Мазепа зумів обманути царя, оббрехати Іскру і Кочубея перед Петром I; Іскра і Кочубей були віддані на розправу Мазепі і страчені за його наказом влітку 1708 р.; могила Іскри і Кочубея знаходиться в Києво-Печерській лаврі.

Шеремет — граф Шереметєв, фельдмаршал; під час Полтавської битви Шереметєв командував однією з частин російської армії, яка після розгрому шведів і мазепинців під Полтавою переслідувала їх до кордонів з Туреччиною.

Батурин — місто і фортеця Батурин (тепер районний центр Чернігівської обл.), де була резиденція гетьмана Мазепи; російські війська під командуванням О. Меншикова в 1709 р. здобули Батуринську фортецю і знищили її.

Джерело

Тематичні розділи

  • Думи
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті