Українські народні пісні

СЕРЕД СЕЛА СВІТЛА СВІТЛОНЬКА
Українська народна пісня

Серед села світла світлонька,
Коло світлоньки нова вборонька.
На тій вбороньці вороне стадо,
Межи тим стадом кінь неспійманий,
Кінь неспійманий та й не всідланий.
Та обобрався хлопець-молодець,
Що го спіймає та й го всідлає,
Та й на войночку ним помахає.
Ой єму братчик коня їмає,
Єму сестриця коня тримає,
Єму таточко коня сідлає,
Єго матінка вже виправляє:
— Іди, синочку, та й на війночку,
Наперед войська не видавайся,
Позаду войська не оставайся.
А вже синочку позбоку войська.
Хлопець-молодець про то не дбає,
Поперед війська сив конем грає.
Ой стукнув, крикнув на військо своє:
— Ой військо моє, бардзо слушноє!
Сказав си військо зшерегувати,
Сказав гармати понабивати,
Понад Львів-місто понавертати.
Та як ударив у першу браму,
Всі ся вершеньки понадхиляли,
І всі ся львівці задивували:
— Ой що ж тото у нас за такий воїн,
Ой воїн, воїн, хлопець-молодець,
Хлопець-молодець, хороший стрілець,
На Львів воює, Львів розбиває,
Львів розбиває, ні в чім не дбає.
Та зібралися, та й ізійшлися,
З села селяни, з міста міщани.
Радять радочку, що єму дати,
Що єму дати в подаруночок.
Дамо ми єму мисочку срібла,
Мисочку срібла, а в другу злота.
Виходять д’єму, виносять єму:
— Пане молодче, що потребуєш,
Дамо ти дари, не псуй нам мури.
Дамо ти уклін, не псуй нам і Львів.
Він тото бере та й не дякує,
Все на Львів-місто ся відхвалює.
Та й стукнув, крикнув на військо своє:
— Ой військо моє, бардзо слушноє!
Сказав си військо зшерегувати
Сказав гармати понабивати,
Понад Львів-місто понавертати.
Та як ударив Й а в другу браму,
Всі ся брамочки порозтворяли,
Всі ся мурочки порозбивали,
Усі ся львівці задивували:
— Ой що ж тото в нас за такий вояк,
Ой вояк, вояк хлопець-молодець,
Хлопець-молодець, хороший стрілець,
На Львів воює, Львів розбиває,
Львів розбиває, ні в чім не дбає.
Та й ізійшлися, та й зібралися
З села селяни, з міста міщани.
Радять радочку, що єму дати,
Що єму дати в подаруночок.
Дамо ми єму срібненьку бричку,
А у тій бричці царськую дочку.
Виходять д’нему, вивозять єму
Срібненьку бричку, царськую дочку.
Він її бере та й їм дякує.

Походження та примітки

СЕРЕД СЕЛА СВІТЛА СВІТЛОНЬКА.

Запис: М. Пазяк 1962 рік у селі Ілемня, Станіславщина, від Марії Пазяк, 62 років (з нових надходжень).

Джерело

  • Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.

Тематичні розділи

  • Молодець знімає облогу міста, тільки одержавши дівчину в данину
  • Колядки та щедрівки парубкові
  • Календарно-обрядові пісні