Сива зозуленько, не літай раненько,
Не літай раненько, не куй жалісненько. (Двічі)

Літала, літала та й стала кувати,
Десь мого милого ніде не видати. (Двічі)

Десь мого милого ніде не видати,
На жовтім пісочку два слідочки знати. (Двічі)

Ой один слідочок — коня вороного,
А другий слідочок — миленького мого. (Двічі)

Сива зозуленько, не літай раненько,
Не літай раненько, не куй жалібненько.

Будеш, зозуленько, навесні кувати,
Десь мого милого давно не видати.

Десь мого милого давно не видати,
На жовтім пісочку два слідочки знати.

А перший слідочок коня вороного,
А другий слідочок мого миленького.

Ой вирву, я вирву кленовий листочок,
Прикрию, прикрию милого слідочок.

Щоб по тих слідочках люди не ходили.
Щоб мого милого інші не любили.