Славен, славен город Чернігов!

Приспів:

Святий вечір!

А славній того Михаль у батька.
Не багато пожив да й слави нажив:
Білим залізом двір обгородив,
Поставив ворота з щирого злота.
Помостив мости все чугуннії,
Поставив стовпи все золотії.
Поклав же жердя все срібранеє,
Повішав коври все шовковії.
Сам поїхав на горду войну,
На горду войну по королівну.
Да вернувся ж він з гордої війни,
З гордої войни з королівною.
Застукали мости все чугуннії,
Заззяли стовпи все золотії,
Забряжчало жердя все срібранеє,
Замаяли коври все шовковії.
Що люде кажуть: — Королевич їде,
Королевич їде, королівну везе.
Мамочка каже: — Мій синок їде,
Мій синок їде, невіхну везе.
Увіз він її та й у новий двір,
Посадив її за тесовий стіл:
— Оце ж вам, мамко, невіхна ваша,
Невіхна ваша, а жона моя.
Ой як знайте, так і навчайте:
Мед-вино точити, щоб не пролити,
Шовком шити, щоб не помщити.
Кросенця ткати, щоб не порвати.