Сокіл з орлом, сокіл з орлом купається,
Сокіл в орла питається:

«Чи був, орле, чи був, орле, на Дунаї?
Чи не знаєш про ногаїв?»

«За річкою, за річкою, за Дунаєм,
Хоч я й не був, а й так знаю!

Ішли ляхи, ішли ляхи на три шляхи,
А татари на чотири.

Запорожці, запорожці поле вкрили,
Чобітками зачорніли.

Шабельками, шабельками заясніли,
Шапочками закрасніли.

Попереду, попереду гетьман іде,
В правій ручці держить меча.

В правій ручці, в правій ручці держить меча,
В лівій ручці горить свіча.

Горить свічка, горить свічка восковая,
Тече річка кривавая.

А що з меча, а що з меча тече крівця,
А із крівці біжить річка.

Над річкою, над річкою ворон кряче,
По синові мати плаче.

А в тім війську, а в тім війську козацькому
Їхав козак та й покритий.

Червоною, червоною китайкою,
Заслугою козацькою.

А в тім возку, а в тім возку було тіло
Порублене, почорніле.

Над річкою ворон кряче,
По синові мати плаче».

«Не плач, мати, не плач, мати, не вбивайся,
Ще ж не ввесь я порубався.

Тільки руки, тільки руки на три штуки,
А ніженьки на чотири.

Треба мати, треба, мати, майстрів ськати,
Мені хату будувати.

І без дверець, і без дверець, без віконець,
Щоб вітренько не віяло.

Щоб вітренько, щоб вітренько не віяло,
А сонечко не сіяло.

Мені в двері, мені в двері не ходити,
А в віконця не глядіти.

А в віконця, а в віконця не глядіти,
Мені, мати, в землі пріти...»