Ой у саду на вишеньці
Соловейко щебетав;
Під вишнею козаченько
Дівчиноньку улещав:
«Не йди, мила, за другого,
Пожди мене, молодого».
Дівчинонька гірко плаче,
Соловейко все те баче,
Та й щебече:
Тьох, тьох, тьох!.. (Тричі)

«Чого ж тужиш, чого плачеш,
Серце розриваєш,
Чи вже ж мене, молодого,
Не вірно кохаєш?
Не плач, мила, я вернуся,
Тоді з тобой одружуся».
Дівчинонька гірко плаче,
Соловейко все те баче,
Та й щебече:
Тьох, тьох, тьох!.. (Тричі)

Не вернувся козаченько,
Помер на чужині,
Поховали чужі люди,
В чужій домовині.
А дівчина, як зачула,
До вишеньки прилинула,
Тужить, в’яне, гірко плаче,
Соловейко все те баче,
Та й щебече:
Тьох, тьох, тьох!.. (Тричі)