Сонце западає за високі гори,
Товар повертає до свої обори. (Двічі)

Лиш я, сиротина, без кута, без хати,
Де ж головку склоню? — Не знати, не знати. (Двічі)

Лист жене вітрами, все ж колись спочине,
Билина водою берега достигне. (Двічі)

Лиш я, сиротина, білим світом блуджу,
Молодії літа марно віком нуджу. (Двічі)