Сонце сходить і заходить, (Двічі)
Чогось мила смутна ходить.

Видно по її личеньку, (Двічі)
Що не спала цю ніченьку.

Видно по її білому — (Двічі)
Плаче-тужить по милому.

Коло річки, коло броду (Двічі)
Два голуби пили воду.

Вони пили, воркотіли (Двічі)
І знялися, полетіли.

Крилечками стрепенули, (Двічі)
Про кохання спом’янули.

Горе тому, хто кохає — (Двічі)
З стремен ніжок не виймає!