Спать мені не хочеться,
І сон мене не бере,
Та нікому пригорнути
Молодої мене.
Нехай мене той голубить,
А хто мене вірно любить;
Нехай мене пригортає,
Хто кохання в серці має.
Ох, ох, ох, ох,
Хто кохання в серці має.
Ох, ох, ох, ох,
Хто кохання в серці має.

Із-під хмизу на піч лізу,
Аж луна по хаті йде,
А хто мене вірно любить.
Той на печі знайде.
Я на піч, а він за мною, —
Укриюся з головою;
Відчепися, препоганий,
Цілуватись незугарний.
Ох, ох, ох, ох,
Цілуватись незугарний.
Ох, ох, ох, ох,
Цілуватись незугарний.

Жар, мати, капустицю,
Жар, мати, буряки,
Жаль мені покидати
Чорноморських козаків.
Пусти ж мене, моя мати,
На вулицю погуляти,
На вулицю погуляти,
Коли хочеш зятя мати.
Ох, ох, ох, ох,
Коли хочеш зятя мати.
Ох, ох, ох, ох,
Коли хочеш зятя мати.

Спать мені не хочеться,
І сон мене не бере,
Бо нікому пригорнути
Молодої мене.
Нехай мене той голубить,
Хто прещиро мене любить.
Нехай мене той займає,
Хто кохання в серці має!
Ох, ох, ох, ох,
Хто кохання в серці має!
Ох, ох, ох, ох,
Хто кохання в серці має!

Із-під хмизу на піч лізу,
Аж луна по хаті йде,
А хто мене вірно любить,
То й на печі знайде.
Я на піч, а він за мною, —
Укриюся з головою;
Відчепися, препоганий,
Цілувати незугарний.
Ох, ох, ох, ох,
Цілувати незугарний.
Ох, ох, ох, ох,
Цілувати незугарний.

Жар, мати, капустицю,
Жар, мати, буряки,
Ой жаль мені покидати
Запорозькі козаки.
Пусти ж мене, моя мати,
На вулицю погуляти,
На вулицю погуляти,
Коли хочеш зятя мати.
Ох, ох, ох, ох,
Коли хочеш зятя мати!
Ох, ох, ох, ох,
Коли хочеш зятя мати!