Стоїть явір над водою
В воду похилився;
На козака незгодонька:
Козак зажурився.

Не хилися, явороньку,
Ти ще зелененький;
Не журися, козаченьку,
Ти ще ж молоденький.

Не рад явір хилитися —
Вода корінь миє!
Не рад козак журитися —
Так серденько ниє!

Уродився козаченько,
Вдався, уродився,
А у степу, край дороги
Ляхам знадобився.

Ой узяли в неволеньку,
Забили в кайдани,
Як забили у кайдани —
Ведуть перед пани.

У неділю до схід сонця
Усі дзвони дзвонять,
Молодого козаченька
У кайданах водять.

Як привели перед пани,
Кайдани опали,
Ударились вражі пани
Об поли руками:

«Десь у тебе, козаченьку,
Отець-мати жива,
А що тобі, молодому,
Фортуна служила...»

«Ой Великий Луг — мій батько,
А Січ — моя мати,
Та доведеться сіромасі
В неволі сконати».

Ой десь взялись молодиці,
Хазяйськії жони:
«Визволь, боже, сіромаху
Із сії неволі!»