Стоїть явір над горою,
Все киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.

А вербочки шумлять низько,
Волокуть мене до сна.
Там тече поточок близько,
Видно воду аж до дна.
Там тече поточок близько,
Видно воду аж до дна.

Нащо ж мені нарікати,
Що в селі родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо вгору дметься.
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо вгору дметься.

А я буду собі тихо
Коротати малий вік,
Так мине мене все лихо,
Буду щаслив чоловік.
Так мине мене все лихо,
Буду щаслив чоловік.