Українські народні пісні

ТА ТИХИЙ ДУНАЙ, А РІЧКИ РОЗЛИВАЄ
Українська народна пісня

Та тихий Дунай, а річки розливає...
Ой там гайдарик а гурта напуває.

Ой там гайдарик а гурта напуває,
Молоду дівчину а на ніч підмовляє:

«Ой ти, дівчино, пусти на господу!»
«Не пущу, гайдарю, бо боюсь поговору!»

«Ой ти, дівчино, не бійся нічого, —
Я ще парень молодий, не зрадив нікого!»

А дівчина гайдаря любила,
Вона його на нічку пустила.

«Моя шапочка ключечки не зломить,
А моя гайдарка у порога постоїть...

Дівчинонько, збуди мене рано,
Так рано, щоб ще й не світало!

Так рано, щоб ще й не світало,
Щоб ще гуртоправи гуртів не рушали!»

А дівчина гайдаря любила,
Вона його рано та й не збудила.

Як прокинувсь гайдар молоденький,
Глянув у віконце, а вже світ біленький.

Як ухватив гайдарку на плечі,
Та не промовив до дівчини речі.

Прибігає, аж гурта немає,
Нема й гурта, нема й гуртоправа.

Нема гурта, нема й гуртоправа,
Мого маленького кашовара.

Уже всі гурти стоять у загоні,
А гуртоправи сидять у неволі.

«Нумо, братця, лист бомаги писати
Та будем давати до хазяїна знати.

Нехай іде гурта викупає
І нас, гуртоправів, із неволі визволяє!»

«Копитал маю гурта викупати,
А вас не буду із неволі визволяти!»

Походження та примітки

Українська народна пісня. К., 1936., с. 88-89.