Там, де Ятрань круто в’ється,
Де по каменю біжить,
Там дівчина, а як зветься,
Козак знає, та мовчить.

Бо ти, дівчино, багата,
В тебе батько й мати є,
Двір широкий, тиха хата,
А в тій хаті все твоє.

А я бідний, безталанний,
Степ широкий — то мій сват,
Шабля, люлька — вся родина,
Сивий коник — то ж мій брат.