Там у безмежному полі,
Там, де провідник лежав,
Підняв угору він очі
І рідне поле прощав.

«Прощай, старенька матусю,
І ти, хатино стара,
Прощай, річенько Серете, —
Мої останні слова.

Рад би до вас повернути,
В тобі, хатино, сидіть,
В тобі, річенько Серете,
Білеє тіло обмить.

Не жаль ми тих темних ночей,
Що я їх часто не спав,
Лиш жаль ми за Україну,
Що я так вірно кохав».