Темна нічка та й невидная,
Доріженька далекая.
Коник ми ся спотикає,
Сон головку налягає.
Припну коня коло калиночки,
А сам ляжу на край могилочки.
Щасливая годинонька,
Десь ся взяла дівчинонька.
І вирвала травиченьку
Та вдарила по личеньку.
«(Ой) встань, козаче, (ой встань), годі спати,
(Наступає) орда, схоче коня взяти.
Та коня возьмуть, та кінь другий буде,
Тебе порубають, на світі не буде».
«Десь ти мене, дівчино, не любиш,
Що ти мене так рано будиш».
«Якби я тебе та не любила,
Я би за тобою степом не бродила.
Я ж то тебе іздавна кохаю,
Що й на свою славу не вважаю».