— Тепер же я ні в сих, ні в тих, ходжу, як лин по дну,
Женихався на чотири, тепер ні на одну!
Одна пішла в вісень заміж, друга — у м’ясниці,
А третяя — світ за очі, четверта — в черниці.
— Пішла б же я у черниці, дак, Боже мій милий,
Зостається у сій Варві милий чорнобривий.
Тепер же я ізтончилась, як шпилька тоненька:
Сім саженей поясина, да й та коротенька.
Зтошнилася, зжурилася, як тонка билина,
Було личко, як яблучко, тепер, як ялина.