Ти, вербонько зелененькая,
Як на тобі гіллячко гнеться.
Ти, дівчино молоденькая,
За тобою парубки б’ються.

— Нехай б’ються, нехай ладяться,
Хай до мене та й не надяться.
Бо я за них не піду.
Бо я їх не люблю, не люблю.

Тільки піду за корецького,
За писаря молодецького.
Бо той писар, ще й багач, ще й багач,
Купить сукню, ще й дукач, ще й дукач.

В дукачеві — конопель брати,
А в сукенці добре гуляти.
До конопель голова болить,
До гуляння аж душу в’ялить!