Ти дівчина незамужня,
Не влюбляйся в дворянина, бо не можна. (Двічі)

Бо дворянин пізно ходить,
Не одную чорнявую з ума зводить. (Двічі)

Зов’їв з ума ще й з розума,
Зоставайся, дівчинонько, тепер сама. (Двічі)

Розцвілася квіточками.
Не сама я зосталася, з діточками. (Двічі)

Ой у лузі на дубочку
Колихала дівчинонька сина й дочку. (Двічі)

Колихала, ще й питала,
Ой чого ж я отця й неньку не слухала?! (Двічі)

Отця-неньку, свого роду,
А тепер же мені, дівці, хоч у воду... (Двічі)