— Ти ж мене, дівко, любиш,
Я ж тебе сподобав,
Сядь же ти біля мене
І ніжечки підобгай.

Коли б козак не люб, не мил,
Не йшла дівка слідом за ним,
І слідочку не брала,
Животочку не клала...

А то козак любий, милий,
Іще к тому чорнобривий,
Хорошенько співає,
Жалю серцю завдає!