Українські народні пісні

ТИХО НАД РІЧКОЮ
Українська народна пісня

Тихо над річкою в ніченьку темную.
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче хтось казку таємную.
Сумно зітха верболіз.
Ніжно шепоче хтось казку таємную.
Сумно зітха верболіз.

Нічка розсипала зорі злотистії:
Он вони — в річці, на дні.
Плачуть берези по той бік сріблистії,
Стогне хтось тяжко вві сні.
Плачуть берези по той бік сріблистії,
Стогне хтось тяжко вві сні.

Що йому мариться? Щастя улюблене?
В хвилях зрадливих життя?
Може, то серце нудьгує загублене,
Просить, шука вороття? —
Може, то серце нудьгує загублене,
Просить, шука вороття? -

Важко навіки минулому зникнутиі..
Нічка зітхає, мовчить.
Страшно, і сумно, і хочеться скрикнути —
Пітьму зловісну збудить.
Страшно, і сумно, і хочеться скрикнути —
Пітьму зловісну збудить.

Українська народна пісня ТИХО НАД РІЧКОЮ — ноти
ТИХО НАД РІЧКОЮ — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Мелодія Петра Батюка Слова Спиридона Черкасенка

Оригінальний вірш написаний у 1906 році та має назву «Над річкою». Подано оригінальний варіант.

ТИХО НАД РІЧКОЮ
Українська народна пісня

Тихо над річкою в ніченьку темную,
Спить зачарований ліс,
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.

Нічка розсипала зорі сріблястії,
Он вони в річці на дні,
Плачуть берези по той бік, кудрявії
Стогне хтось тяжко у сні.
Плачуть берези по той бік, кудрявії
Стогне хтось тяжко у сні.

Що йому мариться? Щастя улюблене
В хвилях зрадливих життя.
Може озвалося серце загублене —
Просить, шука вороття...
Може озвалося серце загублене —
Просить, шука вороття...

Важко навіки минулому зникнути.
Нічка зітхає, мовчить..
Страшно і сумно, і хочеться скрикнути —
Пітьму таємну збудить.
Страшно і сумно, і хочеться скрикнути —
Пітьму таємну збудить.

Походження та примітки

Мелодія Петра Батюка Слова Спиридона Черкасенка

Подано народний варіант тексту.

ТИХО НАД РІЧКОЮ
Українська народна пісня

Тихо над рiчкою, нiченька темная,
Спить зачарований лiс.
Нiжно шепоче вiн казку таємную,
Cумно зiтха верболiз.
Нiжно шепоче вiн казку таємную,
Cумно зiтха верболiз.

Нiчка розсипала зорi срiблистiї —
Он вони в рiчцi на днi.
Плачуть берези по той бiк кудрявiї,
Здалека линуть пiснi.
Плачуть берези по той бiк кудрявiї,
Здалека линуть пiснi.

Тихо над річкою, як зайде сонечко,
Тихо ні вітру ні хмар.
Ніжно шепочеться житнє колосячко,
Там де широкий наш лан.
Ніжно шепочеться житнє колосячко,
Там де широкий наш лан.

Нiчка як матiнка, кличе працюючих
Сил набиратись ввi снi,
Лиш соловейко й дiвчата до пiвночi
Любi спiвають пiснi.
Лиш соловейко й дiвчата до пiвночi
Любi спiвають пiснi.

Що їм приснилось? — Щастя улюблене
В хвилях бурхливих життя,
Личенько дiвчини нiжно голублене,
Щирi її почуття.
Личенько дiвчини нiжно голублене,
Щирi її почуття.

Походження та примітки

Мелодія Петра Батюка Слова Спиридона Черкасенка

Подано народний варіант тексту.

ТИХО НАД РІЧКОЮ
Українська народна пісня

Тихо над річкою, ніченька темная,
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.

Нічка розсипала зіроньки яснії —
Он вони в річці на дні.
Плачуть берези по той бік сріблястії
В темряві, наче у сні.
Плачуть берези по той бік сріблястії
В темряві, наче у сні.

Що їм приснилося? — Щастя улюблене
В хвилях бурхливих життя, —
Личенько дівчини ніжно голублене,
Щирі її почуття.
Личенько дівчини ніжно голублене,
Щирі її почуття.

Місяць опівночі сходить над річкою,
Падає тінь на поля...
Весело вдвох із дівчиною вірною
Слухати спів солов’я!
Весело вдвох із дівчиною вірною
Слухати спів солов’я!

Жду Тебе, вірная, зіронько срібная,
Серце в коханні тремтить.
Ти ж не лякайся, що хтось нам зустрінеться, —
Все навкруги уже спить.
Ти ж не лякайся, що хтось нам зустрінеться, —
Все навкруги уже спить.

Ніченька літняя дуже короткая,
Ось вже цілується з днем.
Ти лиш пригорнешся до мого серденька,
Й знову до праці підем.
Ти лиш пригорнешся до мого серденька,
Й знову до праці підем.

Походження та примітки

Мелодія Петра Батюка Слова Спиридона Черкасенка

Подано народний варіант тексту.

ТИХО НАД РІЧКОЮ
Українська народна пісня

Тихо над річкою, ніченька темная,
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.
Ніжно шепоче він казку таємную,
Сумно зітха верболіз.

Нічка розсипала зорі злотистії, —
Он вони в річці на дні,
А на тім боці берези сріблисті!
В темряві, наче у сні.
А на тім боці берези сріблисті!
В темряві, наче у сні.

Що їм приснилося? — Щастя улюблене
В хвилях бурхливих життя,
Личенько дівчини ніжно голублене,
Щирі її почуття.
Личенько дівчини ніжно голублене,
Щирі її почуття.

Місяць опівночі сходить над річкою,
Падає тінь на поля...
Весело вдвох із дівчиною вірною
Слухати спів солов’я!
Весело вдвох із дівчиною вірною
Слухати спів солов’я!

ТИХО НАД РІЧКОЮ
Українська народна пісня

Тихо над річкою, як зайде сонечко,
Стелеться сизий туман;
Ніжно шепочеться житнє колоссячко
Там, де широкий наш лан.
Ніжно шепочеться житнє колоссячко
Там, де широкий наш лан.

Нічка, як матінка, кличе працюючих
Сил набиратись вві сні,
Лиш соловейко й дівчата до півночі
Любі співають пісні.
Лиш соловейко й дівчата до півночі
Любі співають пісні.

Жду тебе, рідная, зіронько срібная,
Серце в коханні тремтить.
Ти ж не лякайся, що хтось нам зустрінеться, —
Все навкруги уже спить.
Ти ж не лякайся, що хтось нам зустрінеться, —
Все навкруги уже спить.

Ніченька літняя дуже короткая —
Ось вже цілується з днем.
Ти лиш пригорнешся до мого серденька,
Й знову до праці підем.
Ти лиш пригорнешся до мого серденька,
Й знову до праці підем.

Походження та примітки

Слова С. Черкасенка (народний варіант), музика П. Батюка (народний варіант). Записали П. Майборода та О. Бандурко в м. Кременчук, Полтавської обл., 1938 Варіант тексту створив кобзар В. Перепелюк.