То не вітер, то не сильний
Трощить ліс, ламає, —
То Дубасов божевільний
Москву усмиряє.
Зібрав драгунів, козаків,
Викотив гармати
Та й давай «бунтовщиків»
Усмирять, карати..
«Та щоб знали, понімали,
Бунту не робили,
Та щоб з красними флагами
В Москві не ходили!
Ми із вами, молодцями,
Шуткувать не станем,
А кулями та штиками
Кориться заставим!»
Ой затріщали, загуділи,
Заревли гармати,
Полетіли, засвистіли
Шрапнель і гранати.
Ой сумно було дивитися,
Що тоді робилось —
Із балконами світлиці
Тріщали, валились.
Люди з ляку, куди влучив,
Стрімголов тікали.
На вулиці ж їх ще дужче
Кулі доганяли.
Шибки в вікнах дзенькотіли,
Вся Москва тряслася,
І кров всюди червоніла,
І всюди лилася.
А в адмірала усмирять
Розходились руки:
«Коли карать, так карать!»
І знай з гармат грюка.
І вість усюди рознеслася
Про криваву драму,
Що над Москвою стряслася
Недавніми днями...