— Треба, мати, рано встати,
Кониченька осідлати,
Да й поїду гукаючи,
Миленької шукаючи.
Як приїхав під ворота —
Вийшла мила краща злота;
Як приїхав під присіки —
Вийшла мила краща дівки;
Як приїхав під комору —
Вийшла мила на розмову,
Взяла коня за поводи,
А милого за рученьки.
Повела коня в станицю,
А милого у світлицю.
Дала коню овса, сіна,
А милому меду, вина.
Сама сіла задумалась,
Карі очі зарюмала.
— Чого, мила, задумалась,
Карі очі зарюмала:
Чи жаль тобі овса, сіна,
Чи жаль тобі меду, вина?
— Не жаль мені овса, сіна,
Не жаль мені меду й вина,
Да жаль мені дівування,
Суботнього заплітання.
Що в суботу заплетуся,
У неділю приберуся, (Двічі)
На милого подивлюся.