У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила,
А у мене ні хатинки,
Нема щастя, нема жінки.
А у мене ні хатинки,
Нема щастя, нема жінки.

Є у мене сусідонька —
Люба, мила дівчинонька,
Та не знаю, що робить,
Бо боюсь туди ходить.
Та не знаю, що робить,
Бо боюсь туди ходить.

Сідлай, хлопче, вороного,
А собі бери другого,
Та поїдем погуляєм,
У сусіда побуваєм!
Та поїдем погуляєм,
У сусіда побуваєм!

«Будь здорова, сусідонько,
Люба, мила дівчинонько,
Ой яка ж ти гарнесенька,
Як сніжечок, білесенька!
Ой яка ж ти гарнесенька,
Як сніжечок, білесенька!»

«Годі, годі жартувати,
Ось іде і стара мати!»
«Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю!
«Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю!

Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю,
Хочу буть тобі ріднею,
Ти будь ненькою моєю!
Хочу буть тобі ріднею,
Ти будь ненькою моєю!»

У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила,
А у мене ні хатинки,
Нема щастя, нема жінки.
А у мене ні хатинки,
Нема щастя, нема жінки.

За сусідом молодиці,
За сусідом і вдовиці,
І дівчата поглядають,
Всі сусіда полюбляють.
І дівчата поглядають,
Всі сусіда полюбляють.

Сусід раньше мене сіє,
У сусіда зеленіє,
А у мене ні орано,
І нічого не сіяно.
А у мене ні орано,
І нічого не сіяно.

Всі сусіда вихваляють,
Всі сусіда поважають,
А я марно літа трачу,
Один в світі марно плачу.
А я марно літа трачу,
Один в світі марно плачу.

Одна була полюбила
І рученьку заручила,
І та потім так казала:
— Що я тебе не кохала.
І та потім так казала:
— Що я тебе не кохала.

Чи без щастя уродився,
Чи без щастя охрестився,
Чи такії куми брали,
Щастя-долі не вгадали?
Чи такії куми брали,
Щастя-долі не вгадали?

Чи то, небо, твоя воля,
Чи нещасна моя доля,
Що живу я, як в пустині,
Літа трачу без дружини?
Що живу я, як в пустині,
Літа трачу без дружини?

Нема щастя, нема долі,
Треба жити, як в неволі.
Хіба піду утоплюся
Або в камінь розіб’юся.
Хіба піду утоплюся
Або в камінь розіб’юся.

У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила:
Ніжкі білі, невеличкі,
Носить жовті черевички!
Ніжкі білі, невеличкі,
Носить жовті черевички!

Устає вона раненько,
Прибереться чепурненько,
На снідання пиріжки,
Шулики та галушки!
На снідання пиріжки,
Шулики та галушки!

На обід борщ з грибами,
Да ще в мисці полив’яній,
З часником пампушки, квашу,
З вишкварками смачну кашу!
З часником пампушки, квашу,
З вишкварками смачну кашу!

А як все те позбирає,
Вона й трохи не згуляє,
Сяде собі за кужілку,
Пряде дуже тонку нитку!
Сяде собі за кужілку,
Пряде дуже тонку нитку!

А у мене хата чорна,
Жінка бридка, немоторна,
Усе спить та лежить
І не хоче робить!
Усе спить та лежить
І не хоче робить!

Скажеш: «Гапко, встань раненько,
Приберися чепурненько».
Вона слухати не хоче,
А як відьма та сокоче!
Вона слухати не хоче,
А як відьма та сокоче!

На снідання за лоб смиче,
За обідом дулі тиче,
А на вечеру кулаки
Підсовує під боки.
А на вечеру кулаки
Підсовує під боки.

Прийдеш з поля змордувавшись,
З’їсти добре сподівавшись,
Вона ні з чим борщ поставить,
А хліб глевкий в горлі давить!
Вона ні з чим борщ поставить,
А хліб глевкий в горлі давить!

Сусідонька ж уродлива,
Гарна, мила, чорнобрива,
Ох, як взгляне тобі в очі,
Серце вискочити хоче!
Ох, як взгляне тобі в очі,
Серце вискочити хоче!

В моїй вроди не спізнати,
Бридко скибками узяти:
Суха, чорна, рудоброва,
Зморшки, мов кора дубова!
Суха, чорна, рудоброва,
Зморшки, мов кора дубова!

Сусідонька потанцює,
Моргне гарно, поцілує,
Приголубившись до мужа,
Звивається гірше вужа!
Приголубившись до мужа,
Звивається гірше вужа!

Моя ж тільки що клигає,
Моргати зовсім не знає,
Ізгорбиться, мов псяюха,
Та й сидить, як в меді муха!
Ізгорбиться, мов псяюха,
Та й сидить, як в меді муха!

Сусідонька на родинах,
Сусідонька й на хрестинах,
Де ж весілля заходить,
Сусідонька верховодить!
Де ж весілля заходить,
Сусідонька верховодить!

Моя ж нікуди не годиться,
Бо в бесіді всяк накпиться,
Безглузда, мов та синиця,
Нехай дідькові присниться!
Безглузда, мов та синиця,
Нехай дідькові присниться!

Бодай же той не родився,
Щоб отак, як я, женився,
Бо проплаче цілий вік,
Нещасний ти чоловік!
Бо проплаче цілий вік,
Нещасний ти чоловік!

У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила:
Ніжкі білі, невеличкі,
Ще й червоні черевички!

Все встає вона раненько,
Прибирає чепурненько,
На снідання галушки,
На закуску пиріжки!

В обід борщ із сметаной,
Та ще з миски полив’яной,
З часником пампушки, кваша,
Та ще з вишкварками каша!

Вечір тільки як приходить,
Жіночка його виходить,
З поля його зустрічає
Та й до хати проводжає!

Потихеньку в хату вводить,
Тут же зараз за стіл содить,
За чуприну в шутки взявши,
Разів десять ціловавши!

Гарячі блинці ставить,
З вареників масло каплить,
Не успів від миски встати,
Біжить мерщій постіль слати!

А у мене хата чорна,
Жінка бридка, немоторна,
Нічого вона не дбає,
Що заробить, пропиває!

Скажу: «Ганю, встань раненько,
Прибери все чепурненько».
Вона чує, та не хоче,
І, як відьма та, сокоче!

Раз сказав їй: «Іди спати», —
Вона дала тяги з хати,
Я за нею був помався
Та і в хабалик попався!

Один за чуб, другий в спину,
Третій: «А що, вражий сину!»
Взяли мене, повалили,
Скільки треба і вгатили!

Кричу: «Жінко, чи ти чуєш,
Чому ж мене не рятуєш?»
Вона будто і боронить,
Сама тут же за чуб водить!

Все сопе, пресуча дочка,
Прихилившись до куточка,
Як грубого що їй скажеш,
То і в хаті не побачиш!

У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила:
Ніжки білі, невеличкі,
Носить жовті черевички.
Ніжки білі, невеличкі,
Носить жовті черевички.

Устає вона раненько,
Прибереться чепурненько.
На снідання пиріжки,
Шуліки та галушки.
На снідання пиріжки,
Шуліки та галушки.

А на обід борщ в сметані
Та ще й в мисці полив’яній,
Вареники, путря, кваша
Та гречана з салом каша.
Вареники, путря, кваша
Та гречана з салом каша.

На полудень хліб гарячий,
Куліш з салом свинячим,
Кльоцки з салом та лемішка
І затірка впереміжку.
Кльоцки з салом та лемішка
І затірка впереміжку.

На вечерю коржі з салом,
Пара курей з підливайлом,
Ніжки смажені свинячі,
Куліш та хляки ягнячі.
Ніжки смажені свинячі,
Куліш та хляки ягнячі.

А як все те позбирає,
Вона й трохи не гуляє:
Сяде собі за кужілку,
Пряде дуже тонку нитку.
Сяде собі за кужілку,
Пряде дуже тонку нитку.

А у мене хата чорна,
Жінка бридка, не моторна,
Усе спить та лежить
Та не хоче робить.
Усе спить та лежить
Та не хоче робить.

У сусіда хата біла,
У сусіда жінка мила:
Ніжки білі, невеличкі,
Носить жовті черевички.

Вранці устає раненько,
Прибере все чепурненько,
Обмете чистенько в хаті,
На припічку ще й в кімнаті.

На сніданок куліш зварить,
Маслом добренько заправить,
Хляки з салом ще й лемішку
Ще й затірку впереміжку.

А на обід борщ з сметаною
Та ще й з миски полив’яної,
З часником пампушки, кваша,
Добра з вишкварками каша.

На полудень хліб гарячий,
Студень добрий ще й телячий,
Язик варений до хріну,
Локшини на переміну.

На вечерю кльоцки з салом,
Баранина з підливалом,
Мнишки, путря, шулики,
Вергуни та пироги.

А у мене хата чорна,
Жінка бридка, немоторна,
Тільки спить да лежить,
Та не хоче робить.

Прийшов з поля, змордувався,
Добре їсти сподівався,
Вона борщ пісний ізварить,
Хліб глевкий, аж серце давить.

На сніданки — дулі тиче,
На полудень — за чуб смиче,
На вечерю — кулаки
Наштовхає під боки.

Після того за лопату,
Жене к чорту спать на хату,
Приказує не злізать:
— Буду мнялом потягать!

Сказав: «Гапко, ходім спати!» —
Вона зараз тіка з хати,
Я за нею був погнався,
Та між москалів попався.

Сказав: «Гапко, чи ти чуєш,
Чом ти мене не рятуєш?»
Вона візьме за чуприну:
— Не ганяйся, бісів сину!

Так свій вік я скоротаю,
Недосплю, недоїдаю,
Тільки боюсь тії смерті,
Щоб на хаті не умерти.