У темному лісі, під білов березов,
Де соловейко пісню співав,
Лежить там убитий стрілець молоденький.
А тіло ніхто не сховав.

Лежить він убитий три дні і три ночі,
Аж тіло його зчорніло...
Зрубали ялину, сплели домовину
І вночі сховали його.

Як його ховали, то гармати грали,
А соловей пісню співав.
І зорі світили в його карі очі,
А він ся з родинов прощав:

«Прощай, старий батьку, прощай, стара мати,
І ти, найдорожча, прощай!
Я більше не прийду до рідної хати
І більш не поверну в свій край».