Українські народні пісні

УГНАВ ІВАНКО ВОРОНЕ СТАДО
Українська народна пісня

Угнав Іванко вороне стадо,

Приспів:

Не чорно! Не чорно перо
По коничейку на стайні лежить.

Ой угнав єго на золотий міст.
Став ся мостойко заламовати,
Стало стадейко затоповати.
Став Іванонько та й задумався:
— Ой не так ми жаль ворон стадейка,
Ох но мені жаль того єдного,
Того єдного коня вороного,
Що храпойками звірейки страшив,
Що очейками звіздойки читав,
Що ушейками гірлойки слухав,
Що копитцями біл камінь лупав,
Що огоняйком слідки замітав,
Що гривойкою все поле вкривав.

Походження та примітки

УГНАВ ІВАНКО ВОРОНЕ СТАДО.

Запис: в 1830-х роках О. Данилиха у селі Ожидів, Галичина.

Збірка Івана Вагилевича, ч. 82.

Колядки і щедрівки, зібрав Володимир Гнатюк, т. І (Колядки господарю і господині) — «Етнографічний збірник», т. XXXV, Львів, 1914; т. II (Колядки парубкові, дівчині, жартівливі, пародії та ін. ) — «Етнографічний збірник», т. XXXVI, Львів, 1914, стор. 102.

Джерело

  • Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.

Тематичні розділи

  • Журба парубка за незвичайним конем, що втопився
  • Колядки та щедрівки парубкові
  • Календарно-обрядові пісні