Упав сніжок на обліжок,
Та взявсь водицею.
Лучче б було дівицею,
Ніж молодицею.
— Що дівкою, що жінкою,
То все воно рівно.
— Ой брешете, вражі сини
Гуляти не вільно!
Я гуляла, не виляла,
Мати не спиняла;
Тепер мене зупинила
Чужая дитина,
І світ мені зав’язала,
Гулять заказала.
А під мостом трава ростом,
Не калина — сосна.
Ой брешете, вражі сини,
Я в батенька зросла!
Я в батенька зросла
Крамом крамувати,
Ледачому досталася
Волів поганяти.
Поганяла сірі воли
Ще й чорні корови,
І спалила біле личко
І чорнії брови.
Було личко, як яблучко,
Стало, як калина,
Були брівки, як шнурочки,
Стали, як листочки.