Українські народні пісні

ФРАЇРУ, ФРАЇРУ, Я ТОБІ НЕ ВІРЮ, ЦИ МЯ ЛЮБИТЬ БУДЕШ, ЯК СЯ ЗОСТАРІЮ
Українська народна пісня

Фраїру, фраїру, я тобі не вірю,
Ци мя любить будеш, як ся зостарію?

Фраїречко моя, можеш мі вірити,
Же я тя на старіст не буду любити.

Як хочеш, миленький, до мене ходити,
Мушу ти, мушу ти значок положити.

Як буде солома-буде тато дома.
А як буде сіно-можеш ити сміло.

Не мам нич, не дбам нич і о нич не стою,
Коби лем здоров’я, біди ся не бою.

Так мі моя мамця, так мі повідала,
Жебим свого вінка добрі пильнувала.

Я го пильнувала, як ся приналежит,
Моє пильнування в колисочці лежит.

Мала я милого, втопив мі ся в студни,
Так жалобу ношу, аж підлога дуднит.

Співала бим собі, шугаю, о тобі,
Але ти парадний, позераш по собі.

Парадний ти, шугай, парадни очі маш,
Ани краплі крови справедливой не маш.

Шугай мальований, не преберай собі,
Жадна кисасоня не піде за тебе.

Ани кисасоня, ани жадна пані,
Не преберай собі, шугай мальований.

Українська народна пісня ФРАЇРУ, ФРАЇРУ, Я ТОБІ НЕ ВІРЮ, ЦИ МЯ ЛЮБИТЬ БУДЕШ, ЯК СЯ ЗОСТАРІЮ — ноти
ФРАЇРУ, ФРАЇРУ, Я ТОБІ НЕ ВІРЮ, ЦИ МЯ ЛЮБИТЬ БУДЕШ, ЯК СЯ ЗОСТАРІЮ — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Запис. Михайло Соболевський, село Костарівці

Антологія лемківської пісні /Упорядник М. Байко/. — Львів, Видавнича фірма «Афіша», 2005