Ходив же я коло свого поля
Та й крикнув я на свого коня.
— А чого ж ти на коника кричиш,
Либонь же, ти вечеряти хочеш?

Чого тобі поночі ходити?
Я не маю чим тобі світити.
Єсть у мене в кишені лучина,
То засвітиш, миленька, очима.