Цвіте сад-виноград,
Терен розцвітає;
Б’є кіннота ворогів,
Стяг червоний має.
Гей, гей, гей, гей.
Стяг червоний має!

То ж Пархоменко йде в бій,
Сам на вороному,
Вітер стрічку майорить
На грудях червону.
Гей, гей, гей, гей,
На грудях червону!

Як стріла, він вороним
У боях літає,
І, як лозу, ворогам
Голови стинає.
Гей, гей, гей, гей,
Голови стинає!

Ось на коні чваньковито
Шляхтич виїжджає,
Він з Пархоменка глузує,
Себе вихваляє.
Гей, гей, гей, гей,
Себе вихваляє!

«Тоді будеш, вражий ляше.
Вдачею хвалиться,
Коли спробуєш зі мною
Та й на герці биться.
Гей, гей, гей, гей,
Та й на герці биться!»

Стало військо двох таборів,
Мовчки поглядає,
Як то шахтар з полковником
На герць виступає.
Гей, гей, гей, гей,
На герць виступає!

Забреніли гострі шаблі,
Іскра засвітилась,
І голова полковника
В бур’ян покотилась.
Гей, гей, гей, гей,
В бур’ян покотилась!

Цвіте сад-виноград,
Шовковиця спіла;
Утікала ворогів
Превелика сила.
Гей, гей, гей, гей,
Превелика сила!

А Пархоменко, як грім.
На їх налітає.
Віковічних ворогів
З корінням ламає.
Гей, гей, гей, гей,
З корінням ламає!

Одцвів в лісі синій ряст,
Береза шуміла;
Утікали вороги,
Тільки спина мріла.
Гей, гей, гей, гей,
Тільки спина мріла!

Втихла буря, світ настав.
Сонце засіяло,
А ворогів, як снопів,
У полі лежало.
Гей, гей, гей, гей,
У полі лежало!