Ци дома, дома господаренько?
А й знаємо ми, що він є дома,
Сидить же собі по конець стола,
По конець стола краще сокола.
На нім шапочка, як мак, дрібненька,
На нім кошулька, як біль, біленька
Як біль, біленька, як лист, тоненька.
Туркинька брала, ткаленька ткала,
Шевкинька шила, пралечка прала.
Де ж вона прана? — В краю Дунаю.
Де вна кручена? — В тура на розі.
Де вна сушена? — В верху явора.
Де вна тачана? — В Львові на столі.
Де вна вбирана? — В світлій світлоньці,
В світлій світлоньці против оконця.
Ой убирав ї можний панонько,
Можний панонько, господаренько.

Ци дома, дома господаренько,
Господаренько на ім’я Петро?
Служеньки кажуть, що нема дома.
А ми знаємо, що є він дома.
Ой сидить собі поконець стола,
Перед ним колачі з ярої пшениці,
Помежи колачі воскові свічі,
Помежи свічі золоті кубки.
Що ж ми в тих кубках? — Зелене вино.
Зелене вино служби служило,
За господаря та й за ґаздиню,
За всю челядку, за всю громадку.