Через води — да й на слободи!
Там горять огні да терновії,
Пала полум’я да червонеє, —
Там Катерина біль білила,
З тонкою біллю да й говорила:
— Ой біле моя, да тонкая, біла!
Ой як піду я да за нелюба,
То я тебе, біле, в черні потчу;
Ой я тебе, біле, у будень зношу,
Ой я тебе, біле, шануватиму,
Да із печі горшки висуватиму.
Ой як піду ж я да за милого,
То я тебе, біле, у шовку потчу,
Ой я тебе, біле, в свято зношу.
Як же тебе, біле, шануватиму,
Ніколи з скрині не вийматиму.