— Через гору та в долину
Виходи до мене на часину.

— Я не вийду і не стану,
Хіба вишлю сестру таку саму.

— Стояв вечір із сестрою,
Ой не такі речі, як з тобою.

Таке личко, такі брови,
Та не таке серце до любови.

— Ой із гори та в долину
Не ходи до мене, вражий сину,

Бо я роду не такого,
Не любила зроду чорт зна кого.

Бо я роду шляхетського,
Полюбила сина отецького.

Полюбила й поцілую,
Бо я за ним, за ним помандрую.

— Мандруй, дівча, на мандрівку.
Ой там любив парень красну дівку.

У петрівку, в косовицю,
Любив парень дівку-красавицю.