Через сад-виноград
Стежечка лежала,
Туди наша судариня
Некрут виряджала.
Туди наша судариня
Некрут виряджала.

Зрисувала, змалювала
Вдовиного сина.
А вдовиний син хороший
На воронім коні.
А вдовиний син хороший
На воронім коні.

На воронім коні,
В зеленому жупані.
Та поїдем до дівчини,
До своєї пані.
Та поїдем до дівчини,
До своєї пані.

Як приїхав під ворота
До нової хати,
Чи не вийде дівчинонька
Воріт відчиняти.
Чи не вийде дівчинонька
Воріт відчиняти.

Не виходить дівчинонька,
Вийшла її мати:
— Здрастуй, здрастуй, любий зятю,
Ще й просю до хати.
— Здрастуй, здрастуй, любий зятю,
Ще й просю до хати.

— Не теперки, моя мати,
В гості зазивати,
Бо я їду на Вкраїну
З турком воювати.
Бо я їду на Вкраїну
З турком воювати.

Своїм тілом білесеньким
Орлів годувати,
Свою кров’ю червоною
Моря доповняти.
Свою кров’ю червоною
Моря доповняти.

Своїм чубом кучерявим
Шляхи замітати,
Свою костю кріпосною
Мости викладати.
Свою костю кріпосною
Мости викладати.