Чи є ви дома, господареньку?
Ой видиме, ж ми, що є вни дома,
Та сидять собі по конець стола,
По конець стола, краще сокола.
А коло него служеньки його
Держать шапочки все за вершечки,
Кланяют му ся низьким уклоном,
Низьким уклоном, ангельським словом:
— Ой пане, пане, ходіть із нами
В чистоє поле не ораноє,
Не ораноє, не міряноє.
Та най ми його поміряємо,
Поміряємо та й пооремо.
Жито, пшеницю ми посіємо,
Ворон коником заволочимо.
Спросимо женців сімсот молодців,
Сімсот молодців дівок та хлопців.
Та й ізіжнемо в дрібні снопоньки,
Та й іскладемо в густі копоньки.
Та й ізвеземо над тихий Дунай,
Над тихий Дунай, над крутий берег.
Та й ізложимо в круглий стожочок,
В круглий стожочок, оборожочок.
А завернемо сив соколочком.
Сив сокіл сидить далеко видить,
Ой видить, видить рибочку в морі,
Рибочку видить, з рибков говорить:
— Ой рибко, рибко, я тебе виджу,
Я тебе виджу та й тебе їмлю
Господарьові на вечеречку.