Українські народні пісні

ЧИ ЧУЄТЕ, ЛЮДИ ДОБРІ, ЩО ХОЧУ КАЗАТИ

(Пісня про Мирона Штолу)

Чи чуєте, люди добрі,
Що хочу казати,
Бо я хочу Штолюкові
Співанку співати,
Єкус чути новиночку,
Не можна казати,
Пішов Штолюк із Мироном
Села воювати;
А топірці наробили
Із самої сталі,
Пішов Штолюк із Мироном
Та воює пани;
А топірці наробили
Із самої бляхи,
Пішов Штолюк із Мироном
Та воює ляхи.
Учув тото пан Каштана,
Та взєв підслухати.
«Не так треба для Штолюка
Нам се постарати».
А наш Штолюк молоденький
Імів щось гадати:
«Іти би мі в Довге Поле
Каштана єднати».
А в’ни пішли в Довге Поле
Каштана єднати,
Єк зачали єго бити,
Бити та рубати.
Єк зачали єго бити,
Бити та рубати,
А вже ж брати по бокаті,
Котюгом метати.
Єк убили, обібрали
Та й вийшли на Річку,
Мирон каже: «Вернім-ко се,
Зажжім псові свічку!»
«Бодай тобі, Миронеку,
Таки твою мати,
Чи ти не чув, єк той казав
Для нас се старати.
Чи ти не чув, єк той казав
Для нас се старати,
Та ще би с’ се вертав
Псові свічку зажегати.
Пішов би я та косити
Зелену отаву,
А сонечко понад вечер, —
Не вийдем на пустаю».
Ой вийшли в’ни на пустаю
Та й заговорили:
«Чи ви, домарі, не чули
Єкої новини?»
«Не чули ми, годні хлопці,
Нікої новини,
Ми лиш чули, в Довгім Полі
Що Каштана вбили».
А в’ни пішли в полонини
Та в полониночки
Та там собі набивали
Остріжні стрівбочки;
Доки в’ни їх набивали,
В’ни ся не боєли,
Єк узріли тверду ровту,
В’ни ж там подрижєли.
Ходив Фронюк, ходив Скалюк,
Ходив і Борсучок.
Ще був з боку волоського
Єків Крамарючок.
А вдарили в монастирі
У чотири дзвони,
Вже Штолюка блєховали
На воронім коні;
Вже Штолюка блєховали,
Дали в село знати,
Впровадили вже Штолюка
В біленькії хати.
А урєди молоденькі
П’ють, підохотують
Та Штолюка молодого
В кайдани блєхують.
Ой а вийшов пан Гірлічка.
Зачав се питати:
«Де ж ти гадав, Штолюченьку,
Зимку зимувати?»
«А у тої цариночці
Зелененький поліг;
Там ’сме гадав зимувати,
Де би мі бог поміг».
Ой утікав Штолюк годний
Та й зашумів листом,
Та не сам він туди тікав —
Втікав з товариством.
«Кілько в тебе, у Штолюка,
Того товариства?»
«Кілько в лісі, у дуброві
Букового листа!»
Ой кувала мі зозулька
Все попід Менчила.
Тепер се ся співаночка
Уся се скінчила.

Походження та примітки

ЧИ ЧУЄТЕ, ЛЮДИ ДОБРІ, ЩО ХОЧУ КАЗАТИ (Пісня про Мирона Штолу).

Записано в 70-х роках XIX ст. від Марії Гризюк з с. Криворівня, Жаб’ївського району, Станіславської обл. Друкується за зб. Я. Ф. Головацького «Народные песни Галицкой и Угорской Руси», ч. III, отд. I, стор. 59—60.

Штолюк, Штолюченко — народне прозвище Мирона Штоли, видатного керівника селянських повстанців — опришків в Карпатах у 20-х роках XIX ст. За народними переказами, Штола походив з бідної селянської родини с. Ростоки на Буковині. Народ склав багато співанок і переказів про Штолу — продовжувача справи Олекси Довбуша. Як і Довбуш, Штола відзначався великою мужністю, винахідливістю.

Штолюк із Мироном — Штола Мирон; народний прийом подвоювати прізвища героїв.

Фронюк, Скалюк, Борсучок — керівники загонів опришків, що діяли одночасно із загоном Штоли.

Єків Крамарючок — за піснею, керівник загону опришків Яків Крамарюк, який діяв в Південній Буковині.

Гірлічка — поміщик, який займав ряд урядових посад на Буковині; відзначався особливою жорстокістю в придушенні революційного руху опришків в 20—30-х роках XIX ст.

Каштан — Андрій Кундак, війт с. Стебнів, Жаб’ївського району, Станіславської обл., на маєтки якого нападали опришки Штоли.

Довге Поле — с. Довгопілля, Жаб’ївського району, Станіславської обл. Річка — с. Річки, Косівського району, Станіславської обл.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Вітчизняна війна 1812 року. Селянські рухи першої половини XIX ст. Скасування кріпосного права