Чи чуєш, мій друже-юначе,
Чи чуєш той брязкіт кайдан,
Як мати Україна плаче
За стільки терпіння і ран?

Чи чуєш — Дніпро висихає,
Пороги шуміти стають,
Зозулі по деревах сідають,
Про долю Вкраїни кують!

Чи бачиш — жита похилились,
Ти сіяв — воно не твоє,
Ти мучивсь по дням і по ночах,
А ворог лиш з того жиє?

Чи бачиш — Карпати сумують,
Дивлячись на ярмо синів,
А вітер тихенько по волі
Розносить жалібний їх спів!

Вдень ворог до тебе сміється,
А в вечір в кайдани кує,
За твою цю працю гіркую
Гармати на тебе кує.

Ми чули ці болі ще змалку
І в серці сказали собі:
«Для Тебе живем, Україно,
Щоб волю здобути Тобі».