Чия то хатина, що є при долині;
Чия то дівчина шиє на машині? (Двічі)

Машина тиркоче, а шити не хоче.
Дівчинонька плаче: Вернися, козаче! (Двічі)

Я ся не вертаю, бо не маю чого,
Лишив я дівчину для хлопця чужого. (Двічі)

А моя дівчина сама жито в’яже,
Кого вірно любит, нікому не скаже. (Двічі)

Кого вірно любит, вірно і вірненько,
Принеси мі крильце, сива зозуленько. (Двічі)

Не тая зозуля, а рідная мати,
Виправила сина на войну стріляти. (Двічі)

Іди, сину, іди, та й не об’являйся,
За рік, за півтора додому вертайся. (Двічі)

Ой минає рочок, ой минає другий,
Іде мій синочок, іде мій син любий. (Двічі)

Чи ти рада, що іде нас двоє,
Що іде нас двоє на подвір’я твоє? (Двічі)

Тобі сину, рада, бось моя дитина,
Невістці не рада, бо чужа дитина. (Двічі)

Пішла до пивниці, взяла дві скляниці.
Взяла дві скляниці, пішла до пивниці. (Двічі)

Синові наляла меду солодкого,
Невістці наляла лугуня гіркого. (Двічі)

Пила мила, пила, з мужом ся ділила,
А як ся напила, та ся похилила. (Двічі)

Ой знала ти, мамцю, як нас принимати,
Тілько єсть не знала, як нас поховати. (Двічі)

Сина поховала поміж яворами,
А чужу-чужину поміж гороньками. (Двічі)

На сині садила явір зелененький,
На чужій-чужині — березу біленьку. (Двічі)

Росни, березонько, високо, широко
І свого милого прихиляй до боку! (Двічі)