Чого ти, дівчино, така сумна ходиш,
Чому не співаєш пісень?
Чому вечорами у сад не виходиш,
Глядиш на шлях нічку і день?

Тому сумна ходжу, що край у неволі,
То й пісню співаю сумну.
І в сад не виходжу, бо не маю долі —
Мій милий загинув в бою.

Як тяжко згадати той вечір розлуки,
Як милий пішов до УПА:
Палкі поцілунки і він подав руку,
Я була весело-сумна.

Весела тому, що до рідного війська
Мій милий пішов, до УПА:
Не буде вже більше гуляти голота,
Пропаде проклята тюрма.

Хоч милий не прийде, мене не пригорне,
В могилі нехай спочива,
Я плакать не буду, не буду ридати,
Буде Батьківщина вільна.

Тоді ми згадаєм про наших героїв,
Я свого милого спімну,
А тим, що упали, не злякавшись бою,
Вінок на могилу сплету.