Чоловіче, чоловіче, ти дай мені раду:
Яз твоїми коноплями навіки пропаду. (Двічі)

В людей було по сім кіп, та вже всі потерті,
А у мене одна горстка — ворота підперти. (Двічі)

В людей було ще й побільш, та й тії потруться,
А у мене одна горстка, — горобці несуться. (Двічі)

Як узялась я на три дні та й горстку потерла,
Бідна ж моя головонько, аж трохи не вмерла! (Двічі)

Не сама ж я пряла: кума помагала,
А я кумі — миску муки і два куски сала. (Двічі)

Не сама й мотала: мала помічницю,
Дала їй миску та ще й паляницю. (Двічі)

Не сама й звивала: наймила Данила,
Дала йому два золоті та ще й завинила. (Двічі)

Наснувала полотна від порога до вікна...
Що ж мені за біда, як дві лікті полотна! (Двічі)