— Чоловіче, чоловіче, яку маю грижу:
А ти відніс мотовило, а я дурно сиджу. (Двічі)

А ти відніс мотовило до третьої хати, —
Кажу тобі, що не буду сорочок мотати. (Двічі)

— Аги, жінко, з мотовилом, що будеш мотати? —
Штири роки, як не виджу горстки коло хати. (Двічі)

Другі жінки через зиму та вже і попряли,
А у тебе штири горстки за дверми пропали. (Двічі)

— Чоловіче, чоловіче, буду тя просити:
Поможи ми штири горстки на під поносити. (Двічі)

А як сяду під кожівку, аж ми ся дрімає,
Та так ми ся прядво в нитку не складає. (Двічі)

Ой піду я поза хату: що ся в світі діє?
Пішов милий на леваду та й коноплі сіє. (Двічі)

— Чоловіче, чоловіче, ти не розумієш:
Я ще тоті не попряла, а ти другі сієш! (Двічі)

Чоловіче, чоловіче, роботи не маєш? —
Я ще тоті не попряла, — ти ж це добре знаєш! (Двічі)