— Чорні очі, як терен,
Коли ми ся поберем?
— Маю в бозі надію,
Поберемся в неділю.

Прийде така неділя,
Буде наше весілля.
Поберемся навесні,
Як зацвітуть черешні.

— А де ж ти мя поведеш,
Коли хати не маєш?
— Поведу тя в чужую,
Заким свою збудую.

— Будуй, будуй з лободи,
До чужої не веди.
Чужа хата — не своя,
Як собака лихая.

А що ж їсти мені даш,
Коль ти хліба та й не маш?
— Будеш їсти логазу,
Заким хліба привезу.

— А чим же ня накриєш?
Коль перини не маєш?
— Накрию тя рукою,
Будеш спати зо мною.

— Чорні очі, як терен,
Коли ми ся поберем, поберем?
— Чорні очі, як терен,
Коли ми ся поберем, поберем?

— Поберемся на весні,
Як зародять черешні, черешні.
— Поберемся на весні,
Як зародять черешні, черешні.

— Ой що ж це ти думаєш,
Що ти хліба не маєш, не маєш?
— Ой що ж це ти думаєш,
Що ти хліба не маєш, не маєш?

— Будем їсти логазу,
Поки хліба привезу, привезу.
— Будем їсти логазу,
Поки хліба привезу, привезу.

— Ой що ж це ти думаєш,
Що ти хати не маєш, не маєш?
— Ой що ж це ти думаєш,
Що ти хати не маєш, не маєш?

— Поведу тебе в чужую,
Поки свою збудую, збудую.
— Поведу тебе в чужую,
Поки свою збудую, збудую.

— Постав мені з лободи,
А в чужую не веди, не веди.
— Постав мені з лободи,
А в чужую не веди, не веди.

Чужа хата такая,
Як свекруха лихая, лихая.
Чужа хата такая,
Як свекруха лихая, лихая.

Ой дівчино, шумить гай,
Кого любиш, занехай, занехай.
Ой дівчино, шумить гай,
Кого любиш, занехай, занехай.

— Нехай шумить ще й гуде.
Кого люблю, мій буде, мій буде.
— Нехай шумить ще й гуде.
Кого люблю, мій буде, мій буде.