Чорна хмара наступила,
Щось у хмарі гуде, —
Ось слухайте, милі браття,
Щось із нами буде!
Наступила під гіроньку
Превражая ляхва,
Висікла, вирубала
Всього донського козака.
Як приїхав полковник
До сего трупу,
Да приложив до серденька
Великую тугу:
«Ой самі ж ви, милі браття,
Самі провинили:
Чом ви ніякого караулу
Не постановили?»
Ой як ізійшов наш полковник
На крутую гору
Да глянув
На велику войну.
«Земле моя сиренькая, мати,
Прийняла ти много війська Запорозького,
Прийми й мене, полковника молодесенького!»
Заржали воронії коні,
По конюшнях стоячи,
Заплакали молоді козаки,
Полковника несучи.