Чорноморець, маменька, чорноморець
Вивів мене босую на морозець.

Вивів мене босую та й питає:
— Чи є мороз, дівчино, чи немає?

— Хоч є мороз, маменька, то й байдуже.
Люблю чорноморчика, гарний дуже.

— На кого ти, донечко, дивилася,
Що ти в чорноморчика влюбилася?

На кого ти, донечко, надіяла,
Що ти чорноморчика покохала?

На що ж бо ти, донечко, уповала,
Що ти пройдисвіта сподобала?

— Дивилася, маменька, на жупани,
Я думала, маменька, буду пані.

На комнати, маменька, на комнати,
Я думала, маменька, панувати.

Я ж думала, маменька, панувати,
Черевичок з ніжечок не скидати.

На кирею, маменька, на кирею,
Я думала, маменька, буду попадею.

Я думала, мамцю, буду в покоїчках,
Не виступить ніжка з черевичка.

Черевичок з ніжечок не скидала,
У чистім полечку жито жала.

У чистім полечку жито жала,
На мале дитяточко поглядала.

На мале дитяточко поглядала,
Малії снопики поскладала.

Малії снопики поскладала,
До сирої земельки припадала.

До сирої земельки припадала,
Дрібними слізоньками обливала.

— Ти, сирая земле, розступися,
Прийди, чорноморчику, подивися.