Чудовалися ліси,
Де ся поділи вівси,
Без ниви жовтейкої,
Без челядки білейкої?
Калина ся сумовала,
Що ся сама зостала.
— Не сумуй, ой калинойко,
Ми попри тебе йдемо,
Та й з собов ти возьмемо.