Широка кушуля, шита горі крайом,
Шила ї миленька під зеленим гайом. (Двічі)

Шила й ушивала, весело співала,
Коли ї давала — жалісно плакала. (Двічі)

«А що ти, мій милий, по кушулі буде,
Кой підеш на войну, хто ї носить буде?» (Двічі)

«Як піду на войну, візьму із собою,
Буду ся з нев тішить, як, мила, з тобою. (Двічі)

Аж мене поранять — буде ми до рани,
Аж мене й убиють — буде ми до ями». (Двічі)