ШМАРОВІЗ МАЗАВ ВІЗ, ПОЇХАВ В ДОРОГУ
Українська народна пісня
Шмаровіз мазав віз, поїхав в дорогу,
Молодую молодицю оставляє в дому.
Молодая молодиця собі розмислила,
Наварила варениці до сухого сира.
Наварила ковбаси й варениць до сира
І до теї вечероньки дяка запросила.
А зачав си шмаровіз з дороги вертати,
Взяв дяченька за рученьку — зачався вітати.
— Святий боже, святий кріпкий, а ти, дяче, звідкіль?
Чого ходиш на вечірки до моєї жінки?
Не попав він просто в двері, а в піч головою,
А свекруха, злая сука, його коцюбою.
А втікав же той дяченько без штири городи,
Зачепився в маковиннях — наробив всім шкоди.
Гарбузини, маковини... «Добрий вечір, люде!
Викупіть ми з того лиха: більш того не буде».
Зачеплявся дяк за плоти та й за перелази,
Гойнув його мужик ціпом щось зо штири рази.
Прилетів же наш дяченько до нової школи:
— Відчини ж мні, мила, двері, бо мі колька коле.
Положи, моя миленька, в білії пернати,
Знать, що будуть пироги мене розпирати.
Чужі жінки, чужі жінки — то здоров’я моє,
А як гойнув мужик ціпом — безголов’я моє.
