Шуми, не шуми, зелений гаю.
Ой як же мені та й не шуміти?
Чую ж я в собі лютого звіря,
Лютого звіря, тура-оленя,
Тура-оленя, на дев’ять ріжків.
Ой на десятім там дерен росте.
На тім дерені тисові столи,
Поза столове сидять панове.
Ой межи ними ґречная панна,
Ґречная панна чом Настуненька.
Шитєчко шила аж троякоє:
Єдно ж ми шила білою нитьов,
Другоє шила зеленим шовком,
Третьоє шитє злотом гафтила.
Єдно ж ми буде мому свекрові,
Друге ж ми буде моїй свекрусі,
Третє ж ми буде мому милому.
Віночки-м вила, ще-м золотила,
Ще-м золотила, в Дунай пустила:
— Котрий молодець, поплинь по вінець!