Що й у лузі на дубочку
Ой колихала дівчинонька а сина й дочку. (Двічі)

Колихала розмовляла:
Ой чого я ой батька й неньки да не слухала. (Двічі)

А послухала дворянина,
Та тепер моя да й голівонька ай не щаслива. (Двічі)

Бо дворянин чисто ходить,
А не одную ой дівчиноньку а з ума зводить. (Двічі)

Звів одную, звів другую,
А зведе Тебе, а сестра моя, а молодую. (Двічі)